Бриллиантовой ночью Звёзды падали с неба. Я стояла смотрела: Месяц ярко светил. Ох, вы звёздочки, звёзды, Бриллианты на небе, Невозможно от вас Даже глаз отвести.
Звонила мама дочке дорогой... - Хочу я дочь, поговорить с тобой. Услышать голос я хочу родной, Давно я дочь не виделась с тобой. -Ох, мама - мама, отвечала дочь -Зачем звонишь и тратишь время зря.
Оспівана козаками Рідна Україна, Омріяна ворогами, Не здійсненна мрія. Не зуміли подолати Хазари закляті, Не ставала на коліна- Україна - мати. Не ставала і не буде
Шумлять гаї на Україні, Співає молодість в гаях, А я лечу до Батьківщини, Через моря, неначе птах. Діброви в нас шумлять могутні, Співають краще солов′ї. Яка ж ти гарна, Україно!
Так красиво летят журавли, Из далёкого дальнего края. Они гнезда свивают свои, Размножается парами стая. Журавлиная стая летит, Над морями, лесами, лугами. Приуставшие крылья у них,
Світить місяць над горами, Світить, ясно сяє. А гуцул жене отару, На сопілці грає. Він заграє, заспіває, Пісню про страждання, А гуцулка все чекає, Мріє про кохання.
Яка вона ніч українська? Побачити можна в селі, А зорі на небі так сяють, Немовби все це уві сні. Пісні там співають дівчата, Музиченьки грають гопак, А місяць грайливо так сяє,
Много в жизни дорог, выбрать нужно одну, Много в жизни тревог, помолюсь ко Христу. Помоги мне, Господь, крест тяжёлый нести, Помоги мне, Господь, папу с мамой найти.
У Настюши День рождение, Праздник празднует дитя. В годовщину в день варенья, Кумовья пришли, родня. Будь здоровая, Настюша, Вырастай, расти большой. Этот праздник долгожданный,
Пошли Боже всім сиротам Щасливої долі, Щоб всі біднії сироти Не були в неволі. Хто образить сиротину, Нещасну дитину, Той не буде мати щастя У лиху годину.
У камня, у моря сидела, Девушка с русой косой. Песни красивые пела, Пела она про любовь. Тихо подходит мальчишка, Парень совсем молодой. Слушает голос девчонки, Слушает голос живой.
Как-то ранней весной пел в саду соловей, И душа расцветала от счастья. Пой, соловушка, пой, про любовь веселей, Пусть уйдут от меня все несчастья. Припев
Чудова Україна й дуже мила, Щирішої немає на землі. Сорочку мама доні вишивала, І говорила їй слова такі: " Вдягай частіше доню вишиванку, Традиції свої ти збережи. Люби всим серцем щиро Україну